Історія кафедри

ДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ХІРУРГІЇ №1

Історія створення кафедр хірургічного профілю в академії ( з 16.03.2021 Дніпровський державний медичний університет) пов’язана із заснуванням в нашому місті вищого медичного навчального закладу, про створення якого йшла мова ще в 18 столітті.

В жовтні1784 р. імператрицею Катериною ІІ підписано Указ Сенату, в якому вона звеліла у губернському місті Катеринославського намісництва заснувати Університет з вищою лікарською школою при ньому. Через 132 роки після видання цього документу, у 1899 р., було відкрито Вище гірниче училище, а 15 вересня 1916 р. при училищі створені Вищі жіночі курси. Про це сповіщали видання «Русское дело» і «Екатеринославская земская газета». Курси мали два відділення - фізико-математичне і медичне. Першим директором Катеринославських Вищих жіночих курсів став ректор Гірничого інституту професор Микола Йосипович Лебедєв, деканом медичного відділення - професор Яків Моїсеєвич Должанський.

У 1918 р. Вищі жіночі курси входили до складу новоствореного Катеринославського університету, статут якого було розроблено і затверджено комісією під головуванням видатного вченого, академіка В.І.Вернадського. Через 2 роки, в 1920-му, у зв'язку з реформою вищої освіти в Україні медичний факультет університету реформували в самостійну Катеринославську медичну академію з двома факультетами: медичним і одонтологічним. Першим ректором вишу призначили видатного вченого-гістолога, професора Володимира Порфирійовича Карпова, який здобув освіту на медичному факультеті Московського університету в 1893 році.

Розпочалося створення клінічних кафедр. Перші кафедри розташовувались у приміщеннях Земської губернської лікарні (зараз КЗ «Обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова») та лікарні Червоного Хреста (майбутня 1 міська клінічна лікарня на вул. Короленка). На базі Олексіївської земської лікарні (територія лікарні ім.І.І. Мечникова) утворився пологовий притулок. У вересні 1918 року було створено кафедру загальної хірургії, якою до 1923 року завідував декан медичного факультету, доктор медичних наук професор Вікентій Цезарович Томашевич.

Вересень 1919 року ознаменувався відкриттям на базі лікарні Червоного Хреста кафедри хірургії під керівництвом головного лікаря професора Євгена Костянтиновича Істоміна, який пішов з життя в 43 роки (помер 3 січня 1920 р.). В подальшому ця кафедра почала викладати госпітальну хірургію студентам 5 та 6 курсів.

У 1921 р. відбувся перший випуск лікарів, які почали навчання на Вищих медичних жіночих курсах в 1916 році. Введення нового навчального плану, за яким збільшилася кількість годин практичних занять, розподіл викладання хірургії на факультетську та госпітальну, а також збільшення кількості студентів викликало необхідність створення кафедри факультетської хірургії.

Перша в Дніпропетровську факультетська хірургічна кафедра була заснована восени 1922 р. на базі Земської губернської лікарні. Першим завідувачем був професор Олександр Олексійович Абражанов (1867-1930), який у 1891 р. закінчив медичний факультет Варшавського університету, працював лікарем в Санкт-Петербурзі, Києві.

У період 1921 – 1923 рр. він завідував кафедрою оперативної хірургії та топографічної анатомії Дніпропетровського медичного інституту та очолив факультетську хірургічну кафедру ДМІ. Професор О.О. Абражанов виконував великий обсяг різноманітних оперативних втручань на кінцівках, хребті, черепі, обличчі, ЛОР органах, приділяв увагу пластичним операціям, написав більше 60 наукових робіт, які публикувалися в вітчизняних та іноземних хірургічних журналах.

В різні роки професор О.О. Абражанов був головою Уфімського, Полтавського та Дніпропетровського хірургічних товариств, депутатом міської ради, співредактором Дніпропетровського хірургічного журналу. Життя проф. О.О. Абражанова обірвалось 30 квітня 1930 р. біля операційного столу при проведенні операції хворому двохстороннім нефролітіазом.

З грудня 1931 року по серпень 1941 року кафедрою завідував професор Сергій Костянтинович Соловйов (1881-1941), випускник медичного факультету Юрьївського університету (1907). Працював Сергій Костянтинович Соловйов земським лікарем в Калузькій губернії, з 1908 р. в Обухівській лікарні Петербурга у професора Г.Ф. Цейдлера та в Олександрівській лікарні у професора Л.Г. Стуккея. Одночасно Сергій Костянтинович Соловйов земським лікарем в Калузькій губернії, з 1908 р. в Обухівській лікарні Петербурга працював у відділі загальної патології інституту експериментальної медицини у Е.С. Лондона над дисертацією «Про зміни стравотравлення при різних дефектах кишковика». Після захисту дисертації був асистентом професора М.М. Петрова в інституті вдосконалення лікарів.

З 1914 по 1920 роки служив на різних посадах в армії, а в 1921 році був призначений завідуючим Вологодським губздраввідділом. Пізніше працював на кафедрі загальної хірургії Воронежського університету. В 1922-1928 рр. одночасно був завідуючим Воронежським губздраввіддлом, а з 1923 по 1930 роки – деканом медичного факультету.

В 1931 році Сергій Костянтинович Соловйов переїхав до Дніпропетровська, де очолив кафедру факультетської хірургії. Клініка в цей час вивчала захворювання органів черевної порожнини, щитовидної залози, печінки, лікування крипторхізму, гінекомастії. Роботи професора С.К. Соловйова були присвячені питанням військово – польової хірургії, пораненням грудної клітки, черева, пораненням розривними кулями. Його учнями були А.І. Сорокіна, П.Я. Єзау, А.І. Іванченко, А.В. Карлова, Н.В. Бандуристий, М.Ю. Демко, Д.А. Василенко, які в подальшому очолювали кафедри в різних медичних закладах. До початку війни в 1941 р. у ДМІ було випущено 644 лікаря. В серпні 1941 р. інститут евакуювався до Ставрополя, де відбувся другий достроковий випуск лікарів. Професор С.К. Соловйов разом з медінститутом евакуювався в Ставрополь, де 25 жовтня 1941 р. помер.

В роки Великої Вітчизняної війни в умовах евакуації інститута (1941-1944), спеціальну підготовку пройшли понад 1000 лікарів. Багато співробітників, випускників, студентів самовіддано билися на фронті, в партизанських загонах, антифашистському підпіллі, працювали в тилу. В квітні 1944 р. медичний інститут повернувся до звільненого Дніпропетровська. Почалися відбудовчі роботи в навчальних корпусах, клініках, лабораторіях.

Після повернення у Дніпропетровськ кафедру факультетської хірургії очолив доктор медичних наук професор Михайло Олександрович Кімбаровський (1897-1966), випускник медичного факультету Катеринославського університету, який після закінчення навчання працював лікарем у стаціонарі швидкої допомоги (1921), ординатором пропедевтичної хірургічної клініки Дніпропетровського медичного інституту (1923), завідував хірургічним відділенням в Козлові, Подольську (1926-1933). У 1934 р. Михайло Олександрович захистив докторську дисертацію, був обраний за конкурсом до Івановського медичного інституту (1935), затверджений у званні професора. У 1945 р. М.О.Кімбаровський був обраний за конкурсом завідуючим кафедрою факультетської хірургії ДМІ.

У 1945 р. факультетська кафедра переведена з колишньої Катеринославської земської губернської лікарні на базу першої міської клінічної лікарні де пропрацювала протягом …….. років. Розвиток науки, вдосконалення підходів до діагностики та лікування хірургічних захворювань відобразилися в діяльності кафедри та особисто проф. М.О. Кімбаровського. Він автор 106 наукових робіт в різних напрямках хірургії, був у числі перших хірургів, які прийшли до висновку про необхідність резекції шлунка при виразковій хворобі та запропонував модифікацію операції, удосконалив метод операції пахової грижі, застосував введення в параректальну клітковину спирту при випаданні прямої кишки, розробив спосіб створення співустя тонкої кишки з товстою, створив апарат для механічного зшивання стравоходу з шлунком або кишкою. Під керівництвом професора М.О. Кімбаровського виконані 3 докторські (А.М. Ганічкін, А.І. Когон, Н.П. Востриков) і 16 кандидатських (А.М. Ганічкін, В.І. Кірсанов, А.Х. Левікова, М.О. Лукашов, Л.О. Смирнова, Г.С. Букін, Б.С. Горев, Г.Р. Йофе, Ф.Н. Зусманович та інші) дисертацій.

Професор М.О. Кімбаровський виконував великий обсяг операцій, був блискучим лектором, відомим педагогом та науковцем. Його перу належать роботи ІО переходе язвы желудка в ракІ (1958), ІРак желудкаІ (1960), ІОб остром холециститеІ (1960). Протягом багатьох років професор М.О. Кімбаровський був головою обласного хірургічного та обласного єдиного медичного товариств лікарів, членом правління Українського товариства хірургів. На ХІ зўїзді хірургів України він був обраний почесним членом Українського товариства хірургів. Штат кафедри в 1966 році складався із професора, двох доцентів та пўяти асистентів: проф. М.О. Кімбаровський, доцент М.О. Лукашов, доцент І.І. Савельєв та асистенти, кандидати медичних наук: А.Г. Ірха, В.В. Корнєєв, Н.М. Хорошманенко, І.В. Добровольський, Б.С. Горєв. Помер проф. М.О.Кімбаровський 5 вересня 1966 року.

Починаючи 50 років 20 сторіччя виникла потреба в лікарських кадрах. Дніпропетровський медичний інститут, як і інші навчальні заклади, почав розширювати прийом студентів, що призвело до збільшення кафедр, в тому числі і хірургічного профілю.

В 1954 році для покращення умов навчання студентів була створена кафедра факультетської хірургії педіатричного та санітарно – гігієнічного факультетів. Вона виділилась з кафедри факультетської хірургії, якою керував проф. М.О. Кімбаровський (база – 1 міська лікарня). Кафедра була розташована на базі хірургічного відділення 9-ї міської лікарні, яке мало 160 ліжок. Керівником був обраний доктор медичних наук Михайло Федорович Камаєв (1904-1985), учень професора М.П. Соколовського. Він закінчив у 1928 р. медичний факультет Воронежського університету. З 1928 по 1937 рр. працював головним лікарем лікарні та завідуючим хірургічним відділенням в Курській і Воронежській областях. З 1937 по 1941 рр. працював асистентом хірургічної клініки Воронежського медінституту. З 1941 по 1945 р. був військослужбовцем, нагороджений орденами та медалями. З 1945 по 1954 рр. працював доцентом кафедри факультетської хірургії Одеського медичного інституту.

В 1954 р. захистил докторську дисертацію та очолив кафедру факультетської хірургії в ДМІ. В цей час на кафедрі працювали доцент Н.Г. Степикіна, асистенти В.М. Четверикова, Д.А. Дорогань, Л.М. Чепкая і Г.Г. Шаханова. Основною тематикою наукової роботи кафедри була проблема лікування ран та наслідків травм, За час роботи на кафедрі професора М.Ф. Камаєва були захищені кандидатські дисертації асистентами В.М. Четвериковою, Д.А. Дороганем, Г.Г. Шахановою. В звўязку з відўїздом професора М.Ф. Камаєва до Львова кафедру тимчасово очолювала доцент Н.Г. Степикіна (1960-1961 рр.)

З березня 1961 р. кафедру очолив професор Абрам Ілліч Когон (1901- 1966), який в 1924 р. закінчив Дніпропетровський медінститут, працював на протязі 10 років ординатором, завідуючим хірургічним відділенням районної лікарні. З 1936 по 1941 рр. працював асистентом, доцентом в госпітальній хірургічній клініці ДМІ. Одночасно викладав в клініці невідкладної хірургії інституту удосконалення лікарів. У 1941 - 1946 рр. був провідним хірургом фронтового евакошпиталю і консультантом ФЕП на різних фронтах, нагороджений орденом ІЧервона ЗіркаІ та медалями. З 1946 по 1961 рр. А.І. Когон працював на посаді доцента госпітальної, а потім факультетської хірургічної клініки. В 1962 р. в м. Харкові захистив докторську дисертацію, в 1963 р. одержав звання професора.

Професор А.І. Когон – один із видатних проктологів в Україні. Значний вклад в науку А.І. Когон вніс детальним дослідженням маловивчених залоз анального каналу, він показав, яке значення вони мають в утворенні прямокишкових нориць. За весь період своєї науково – практичної діяльності професор А.І. Когон написав 112 наукових робіт, в тому числі – 2 монографії. З 1961 р. під керівництвом А.І. Когона наукова робота на кафедрі виконувалась в трьох напрямках: вивчення особливостей захворюваннь прямої кишки, боротьба з травматизмом на промислових підприємствах та патологія судинної системи. Помер професор А.І. Когон в 1966 р.

В середині 60-х років 20-століття значних успіхів досягла медична наука, в тому числі хірургія. З’явилися додаткові програми з хірургії та суміжних дисциплін, зросла кількість студентів вищого навчального закладу. В Дніпропетровському медичному інституті а середину 60 років існувало дві кафедри факультетської хірургії, якою на той час керував професор М.О. Кімбаровський, та кафедра факультетської хірургії педіатричного та санітарно-гігієнічного факультетів, якою керував проф.. А.І.Когон. Так сталося, що у 1966 році пішли з життя оба керівника кафедр факультетської хірургії.

На зміну керівникам кафедр прийшлі нові професори. Кафедру факультетської хірургії у першій лікарні очолив проф. О.О.Ольшанецький, а кафедру у міській лікарні №9, очолив проф.. Дорогань Д.А.

Ольшанецький О.О. очолював кафедру факультетської хірургії лікувального факультету з 1967 по 1978 рр. Професор Олександр Олександрович Ольшанецький, уроженець м.Одеса (1927).

В 1948 р. закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця. В 1948 –1951 рр. – аспірант кафедри оперативної хірургії. Після захисту кандидатської дисертації (1951 р.) два роки працював асистентом Київського стоматологічного інституту. В 1952 –1958 рр. – доцент кафедри хірургії Ужгородського медуніверситету. В 1958 – 1966 рр. – доцент кафедри факультетської хірургії Донецького медінституту. В 1965 р. захистив докторську дисертацію, з 1966 р. – професор кафедри хірургії Донецького медичного інституту. В 1967 р. переїздить до м.Дніпропетровськ, де очолює кафедру факультетської хірургії ДМІ.

В цей час основною науковою темою була розробка та удосконалення операцій при жовчно-кам¢яній хворобі та захворюваннях магістральних артерій. Для цього на базі кафедри та лікарні було створено обласне судинне відділення, впроваджувались новітні оперативні втручання, йшла підготовка майбутніх фахівців – судинних хірургів, успішно працював студентський науковий гурток.

Після від¢їзду до Луганська проф.О.О. Ольшанецького з 1978 по 1981 рр. кафедрою факультетської хірургії №2 керували професор Микола Васильович Іонов (1921-1981), а потім - доцент Микола Іванович Бондар. В 1983 році в зв¢язку з реорганізацією хірургічних кафедр медичного інституту кафедра на базі 1 міської клінічної лікарні увійшла до складу кафедри загальної хірургії та хірургічних хвороб стоматологічного факультету з перейменуванням її в кафедру хірургічних хвороб №5 стоматологічного факультету і завідувачем кафедри став доктор медичних наук професор Микола Васильович Іонов.

Другу кафедру факультетської хірургії в 1966 р. очолив випускник Дніпропетровського медичного інституту, доцент Дмитро Аврамович Дорогань.

Дорогань Дмитро Аврамович (1928-1990), в 1951 році закінчив лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту. В 1951 – 1953 рр. працював асистентом кафедри нормальної анатомії. Під керівництвом професора Т.Є. Гнилорибова закінчив клінічну ординатуру на кафедрі госпітальної хірургії. Після цього працював асистентом (1955 – 1960 рр.), а з 1960 р. доцентом кафедри факультетської хірургії № 2 педіатричного та санітарно – гігієнічного факультету. В 1958 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1963 по 1965 роки працював в госпиталях Сомалійської республики, де зібрав матеріали по мадуромікозу для докторської дисертації, яку захистив в 1967 році. Дмитро Аврамович автор понад 130 наукових робіт, двох авторських свідоцтв, 10 раціоналізаторських пропозицій. З 1974 по 1983 рр. – декан лікувального факультету ДМІ.

У 1972 році кафедра змінила місце свого розташування з міської лікарні №9 на нову побудовану на лівому березі Дніпра лікарню №6. Дмитро Аврамович Дорогань завідував кафедрою до 1988 р., а з 1989 по 1990 р.р. працював професором кафедри хірургії.

В цей період основними науковими напрямками кафедри були профілактика виробничого травматизму та вивчення ургентної патології черевної порожнини, продовжувалась розробка лікування проктологічних захворювань. Під керівництвом професора Д.А. Дороганя були виконані та захищені кандидатські дисертації асистентами Г.Г. Кабаком (1972), В.В. Гапоновим (1979), О.Я. Гавурою (1992), аспирантом В.П. Сулимою (1992), а також практичними лікарями Р.Г. Сакс, В.В. Пивень, Л.В. Дубовською, В.А. Будяк. Помер Дмитро Аврамович у 1990 р. після тяжкої хвороби.

У 1984 році в зв’язку з переходом на нові навчальні плани кафедру було перейменовано в кафедру хірургічних хвороб №3 і з вересня 1984 року вона проводила роботу по новому навчальному плану (наскрізне викладання хірургії на 4, 5 та 6 курсах). В 1988 році було проведено об’єднання кафедр, базами кафедри для 5 та 6 курсів було обрано 4 клінічне медичне об’єднання та обласну клінічну лікарню імені І.І.Мечникова, де багато відділень хірургічного профілю. Відбулися вибори нового завідуючого кафедрою, ним було обрано Лауреата Державної премії СРСР, доктора медичних наук, професора Євгена Васильовича Колесова (народ. 1935 р.). В 1959 році він закінчив лікувальний факультет Ленінградського медичного інституту, захистив кандидатську (1964) та докторську (1971) дисертації з кардіохірургії. В 1971-1978 рр. очолював ЦНДЛ з питань лікування ішемічної хвороби серця. Переїхав до Дніпропетровська в 1983 р. та став працювати в ДДМА. В 1983-1992 рр. завідував кафедрою хірургічних хвороб №1 та №3. Автор 180 наукових праць. Підготував 1 доктора та 8 кандидатів медичних наук. Лауреат Державної премії СРСР. Голова правління товариства ІЗнанняІ.

В період керівництва кафедрою професора Є.В. Колесова наукові розробки виконувались в двох напрямках:

1. Актуальні питання кардіохірургії та втілення ендоскопічних засобів кардіостимулювання;

2. Нові методи лікування в абдомінальній хірургії та проктології.

Перша тема (керівник-проф.Є.В. Колесов) розроблялася на базі обласної лікарні ім. І.І. Мечникова, де було відкрито кардіохірургічне відділення. Над нею працювали асистенти С.І. Карпенко та С.М. Лукашев (виконувались кандидатські дисертації), кандидат медичних наук Н.О. Смирнова. В цей період на кафедрі в лікарні ім. І.І.Мечникова працювали доцент Л.І. Праваторова та асистент М.Т. Приходько.

Під керівництвом професора кафедри Д.А. Дороганя на базі 6 лікарні виконувався другий науковий напрямок – розроблялися питання абдомінальної та колоректальної хірургії. Ними займалися доценти І.В. Перець, Г.Г. Кабак, асистенти В.В. Гапонов, О.Л. Калита, І.М. Бондаренко, Г.Г. Гаспарян, аспірант В.П. Сулима. Ці розробки увійшли в дисертаційні роботи співробітників кафедри, які були захищені в 90-х роках, та 3 монографій: “Сторонні тіла у людини” (доценти І.В. Перець та В.В. Гапонов), “Профілактика ускладнень при холецистектомії”(доцент І.В. Перець), “Післяопераційна спайкова кишкова непрохідність” (доцент І.В. Перець, асистент І.М. Бондаренко).

З 1990 по 1995 рр. кафедрою, яка знаходилась на базі лікарні №6 і яка була перейменована в кафедру госпітальної хірургії, завідував доцент Іван Васильович Перець (1934-2019), який закінчив ДМІ в 1961 році, після чого працював хірургом та завідуючим відділенням на Запоріжжі, проходив клінічну ординатуру на кафедрі загальної хірургії ДМІ (1965-1968). В 1970 р. захистив кандидатську дисертацію, працював асистентом, доцентом. Є автором 3 монографій з актуальних питань абдомінальної хірургії, співавтором кількох винаходів. Основними науковими напрямками кафедри в цей час було удосконалення операцій при цирозах печінки, жовчнокам¢яній хворобі, профілактика ускладнень в невідкладній абдомінальній хірургії, виконувалась НДР ²Профілактика, діагностика та лікування абдомінальних післяопераційних ускладнень”. Іван Васильович пішов з життя в 2019 р. після тяжкої хвороби.

В 1994 році сталися суттєви зміни в навчальному процесі ДДМА та структурі кафедр академії. В 1995 році на базі лікарні №6 керівництво академії створило першу на Україні кафедру післядипломної підготовки хірургів.

З 1994 року завідуючим кафедрою хірургії інтернів ДДМА на базі 6-ї міської лікарні було призначено доктора медичних наук професора Якова Соломоновича Березницького (нар. 22.02.1947 р.). Після об¢єднання у 1995 році двох хірургічних кафедр на базі лікарні №6 була поновлена єдина у навчальному закладі кафедра факультетської хірургії та окремим блоком не ній організована підготовка інтернів хірургів. Завідуючим кафедрою факультетської хірургії та хірургії інтернів було обрано проф. Я.С.Березницького, який після закінчення ДМІ в1973 р. працював лікарем – хірургом (1973 – 1978) міської клінічної лікарні № 16 м. Дніпропетровська. В 1977 році захистив кандидатську дисертацію по реабілітації хворих з випаданням прямої кишки під керівництвом Заслуженого діяча науки і техніки України професора Дмитра Павловича Чухрієнко, а в 1987 р. захистив дисертацію доктора медичних наук на тему “Піддіафрагмальні абсцеси”.

За час своєї практичної і наукової діяльності працював старшим науковим співробітником та керівником відділу хірургії органів травлення Українського НДІ гастроентерології НАМН України (1978 –2000).

Напрямок діяльності проф.. Я.С.Березницького - хірургічне лікування хворих на гастроентерологічну патологію, впровадження методів ендоскопічної хірургії, розробка методів та пристроїв для профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, розробка шпитальної інформаційної системи, стандартів (протоколів) якості та лікувально – діагностичного процесу, розробка принципів стандартизації у медицині.

За час завідування кафедрою хірургії, відбулися якісні зміни в організації та проведенні учбового процесу. Кафедра першою в Україні перейшла до Європейських принципів навчання, запровадила кредитно-модульну систему викладання предмету. Впровадження навчання студентів та інтернів за модульною системою, яка використовується з 2003 року, поліпшило підготовку фахівців. На кафедрі розроблено та впроваджено інформаційну систему освітньої підготовки інтернів, електронні форми журналу асистента, щоденника інтерна та іншої документації. Під керівництвом професора Я.С. Березницького, вперше, засновано та оснащене тренажерами учбовий центр для відпрацювання практичних навичок з лапароскопічної хірургії лікарями-інтернами та лікарями-курсантами.

За станом на 1.01.2001 р. у професорсько – викладацький склад кафедри входили: професор Я.С. Березницький, доценти, доктора медичних наук В.В. Гапонов, В.П. Кришень та Н.А. Яльченко, доценти, кандидати медичних наук Г.Г. Кабак, В.П. Ужва, В.П. Сулима, асистенти, кандидати медичних наук Д.В. Сердюк, О.І. Решетова, асистенти О.В. Семашко, М.М. Шуляренко, І.Л. Верхолаз, Г.Б. Хлистун, Л.В. Барковська. На 1.01.2012 р. до професорсько – викладацького складу входили професор Я.С. Березницький, професора, доктора медичних наук В.В. Гапонов та Н.А. Яльченко, доценти, кандидати медичних наук Р.В. Дука, В.П. Сулима, Г.Ю.Хапатько, асистенти, кандидати медичних наук І.Л. Верхолаз і С.Л. Маліновський, асистент О.В. Білов, асистент К.О. Ярошенко. Співробітники кафедри, яка з 2010 р. стала називатися «кафедра хірургії №1» Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» (назва ВУЗу змінилася у вересні 2011 року), успішно виконали та захистили кандидатські дисертації (І.Л. Верхолаз – 2003, Р.В. Дука – 2004, С.Л. Маліновський – 2005, М.О. Кутовий – 2008, О.С. Мунтян – 2012, К.О. Ярошенко - 2013), продовжують активно займатися науковими розробками. Співробітники кафедри працювали в різних напрямках медицини та захистили докторські (доц.Р.М.Молчанов – з урології) та кандидатські (О.В.Білов – торакальна хірургія) дисертації. В цьому науковим працівникам в різні роки допомагали лаборанти та старші лаборанти Ю.Г.Тодорова, С.М.Смирнова, Н.М.Бурчак, наукові співробітники Л.К. Цигульова та Н.Замуляк.

Проф. Я.С. Березницький є членом Вченої ради медичної академії, членом Вченої ради 1 медичного факультету, членом 2 спеціалізованих рад по захисту дисертацій, членом Правління асоціації хірургів України, Головою Дніпропетровської обласної асоціації хірургів, Головним позаштатним хірургом та експертом області та МОЗ України, членом Європейської асоціації ендоскопічних хірургів, редакційної ради науково-практичного журналу «Хірургія України», головою проблемної комісії академії з хірургії. Нагороджений грамотами Міністерства охорони здоров’я України, Почесною грамотою Кабінету міністрів України.

В 1999 р. проф. Я.С. Березницкому присвоєно звання ²Заслужений діяч науки і техніки України², він є автором понад 400 наукових праць та монографій, винаходів. Під редакцією професора Я.С. Березницького видано базові підручники з хірургії для студентів та лікарів-інтернів українською, англійською та російською мовами. В 2010 році проф.Я.С.Березницькому та доц. Г.Ю.Хапатько присуджено звання Лауреатів Державної премії України за кращий підручник з хірургії для студентів, інтернів та молодих хірургів. Під керівництвом проф.Я.С.Березницького захищено 4 докторських (професори С.О. Мунтян, В.В. Гапонов, І.М. Бондаренко, Р.В. Дука) та багато кандидатських (О.В. Беспалова, С.Е. Ширяєв, В.М. Ратчик, О.В. Семашко, І.Л. Верхолаз, Р.В. Дука, Ф. Таляль Оді Сархан, М.О. Кутовий, Ель Катарніх Хайсам, А.В. Гапонов) дисертацій. Протягом 1999 – 2020 р.р. під його керівництвом виконані НДР з розробки на засадах інформаційних технологій термінів та обсягів стаціонарного лікування з невідкладної абдомінальної та колоректальної хірургії, покращення якості надання хірургічної допомоги хворим із застосуванням нових та мініінвазивних медичних технологій. Матеріали наукових розробок увійшли до наказів МОЗ України по хірургії.

На протязі багатьох років при кафедрі функціонує науково – проблемна лабораторія ²Нові інформаційні технології в медицині², створена за ініціативою ректора ДМА академіка Г.В. Дзяка. В 2018-2020 рр. колектив кафедри успішно виконав наукову роботу на тему: «Розробка уніфікованих протоколів організації надання допомоги, діагностики та лікування захворювань органів черевної порожнини і позаочеревинного простору, що потребують кровообігу в тканинах оперованого органу».

З 1.09.2020 р. кафедрою керує учень проф. Я.С.Березницького, доктор медичних наук, доцент Руслан Вікторович Дука (нар.24.03.1975 р.), який захистив кандидатську (тема « Особливості вибору способу операції у хворих з ускладненими формами хронічного панкреатиту та оцінка його результатів.») та докторську (тема «Хірургічне лікування метаболічних порушень, обумовлених ожирінням») дисертації. Продовжуються наукові розробки тем, розпочатих раніше. На 2021 – 2023 рр. заплановано НДР на тему: «Сучасні методи візуальної навігації в резекційній та реконструктивній хірургії: визначення умов оптимального використання та оцінка її ефективності». На кафедрі працюють доктора медичних наук, професора Я.С. Березницький, Р.М.Молчанов, В.В. Гапонов, П.О.Бадюл, доценти, кандидати медичних наук В.П.Сулима, С.Л.Маліновський, асистенти кандидати медичних наук І.Л. Верхолаз, О.В. Білов, К.О.Ярошенко, І.Ф.Полулях-Чорновол, К.С. Бараннік. Під керівництвом доктора медичних наук Р.В.Дуки удосконалюється учбовий процес - робота проводиться зі студентами 4-х курсів медичних факультетів і інтернами – хірургами. Серед студентів багато представників різних держав світу, в тому числі країн Азії та Африки, які навчаються на англійській мові. Для викладання предметів французькою мовою готуються 3 співробітника кафедри. Працюють клінічні ординатори, аспіранти. В лікувальну практику за останні 5 років впроваджено понад 40 нових методів обстеження і лікування, в тому числі ендоскопічні та лапароскопічні обстеження і операції. На базах кафедри проходять навчання та удосконалення практичні лікарі усієї Дніпропетровщини, а також інших регіонів України.

Колектив кафедри продовжує славні традиції попередників та гідно представляє здобутки та традиції вітчизняної хірургії на державному та міжнародному рівнях.